РЕЗУЛЬТАТИ РЕЗИДЕНЦІЇ

Резиденція відбувалась в рамках фестивалю Сеанс Міського Сканування '19

10.06 - 14.07 2019 

ЗІН.PNG

МИ НІКОЛИ НЕ САМІ – це резиденція, курована  METASITU в рамках другого міського фестивалю «Сеанс Міського Сканування», з темою MANUFUTURING, в Івано-Франківську. Ми запросили десять учасників – активістів, урбаністів, діячів культури, митців, архітекторів, дослідників, письменників, теоретиків, артистів, науковців, з України та з-за кордону  долучитися до нас та протягом одного місяця спільно розробляти, обмірковувати, критикувати, експериментувати та пропонувати нові форми міських партисипативних практик.

Впродовж цього часу ми могли створювати спільноти між собою та з іншими; групи, засновані на залученості та прихильності, які формувалися в місті - навмисно, як необхідність та як форма опору. Завдяки проекту МИ НІКОЛИ НЕ САМІ ми прагнули встановити  нові фундаменти стосунків, розуміючи обмеження та загрози такого формату та підтримуючи обґрунтовану самосвідомість.

   Як ми розуміємо, пояснюємо та взаємодіємо з цими процесами?

   Чого можемо очікувати?

   Як ми оцінюємо успіх цих партисипативних практик?

   Чи можемо ми кинути виклик ролі художника / працюючого з цим контекстом?

Цьогорічна тема, MANUFUTURING, організована урбаністичною  лабораторією «Теплого Міста» «MetaLab», концентрується на потенційному майбутньому заводу «Промприлад» - пост-промислового простору в центрі Івано-Франківська, який по мірі поступового відмирання своєї промислової функції переживає глибокі соціальні та реконструційні трансформації.

Протягом одного місяця запрошені резиденти взаємодіяли з територією «Промприладу» та прилеглими околицями за допомогою власних досліджень, пропонованих  активностей, публічних програм та подій.

Деякі з питань, які ми хотіли поставити аплікантам, це  як різноманітні види партисипативних практик  можуть сприяти осмисленню території Івано-Франківська та які існують ресурси (й обмеження) для мистецьких інтервенцій для визначення та впровадження соціальної справедливості, або ж сумніви щодо доцільності цих дій.

Ми хочемо зрозуміти «Промприлад» та його трансформаційні процеси за межами встановлених поділів, усвідомлюючи ряд взаємодій та інтересів, напруг, можливостей, та потенційних зв’язків, що можуть бути сформовані між індивідами та групами, тому що ми ніколи не самі.

УЧАСНИ(ЦІ)КИ

«[РЕ]ІНСЦЕНУВАННЯ ПАРТИСИПАЦІЇ»

Митці : Оля Зовская, Ілля Яковенко

(Київ, Україна)

Проект «[Ре]Інсценування партисипації» переглядає минулі партисипативні проекти, які відбулися в рамках попереднього фестивалю «Сеанс міського сканування 2017» або були пізніше організовані в Івано-Франківську організаторами фестивалю. Це художнє дослідження феномену партисипації, спроба зрозуміти її соціальну та політичну функцію, її значення для залучених людей та її вплив на них і на місто. Протягом резиденції художники відвідали майданчики попередніх воркшопів, зібрали їхні матеріальні сліди, опитали учасників та учасниць про їхній досвід. Протягом фестивалю художники колективно відтворять деякі з воркшопів разом з їхніми організаторами, учасниками, відвідувачами цьогорічного фестивалю та усіма зацікавленими. Реінсценування — це запрошення до колективної рефлексії над досвідом попереднього воркшопу, до обміну враженнями та спогадами і до продукування подальшої дискусії щодо політичного значення та потенціалу кожного з воркшопів, а також щодо структурних ієрархій та владних стосунків, які мали вплив на воркшопи.

[Ре]Інсценування:

[Ре]Інсценування: Три двори.

[Ре]Інсценування: Натура-кемп.

[Ре]Інсценування: Промприлад. Як це працює?

[Ре]Інсценування: Кажуть, буде сонячно!

[Ре]Інсценування: Сад галицької комуни.

[Ре]Інсценування: Міський божевільний.

«НІЯКИХ СПІЛЬНИХ РЕЧЕЙ»

Мисткиня : Eліс Хаддад

(Бельгія)

#1 Дослівно дослідження на «спільність» — це як основа, так і горизонт для досліджень, які я використовуювпродовж резиденції. Моя пропозиція радше є миттю в дослідженні процесу, а не продукту. Це складається з поширень підбірок літературних уривків з мого поточного дослідження про поняття спільноти та цієї комбінації з серіями суб’єктивних спостережень та/чи розмов, які я обрамляю/курую для цього приводу. Через протистояння двох переплетених досліджень, ця пропозиція наштовхує на те, щоб зробити постійні переговори між об’єктивтивними та суб’єктивними тлумаченнями очевидним. Довідковий список, чи бібліографія, проекту, який зазвичай виникає як кінцева примітка, якщо все згадане стає сильнішим, щоб стати центральним для читача, й історія служить клейкою речовиною, як і відволікання для формування розповіді про спільність, коли я одночасно запрошую громадськість зробити свою власну.

#2 [Ця паралель дослідження може чи не може інтеґрувати суб’єктивну частину

#1]. Я стежила за проектом будиночка на дереві Саші К., і після кількох розмов з ним, а також якби я допомагала йому, якби / де це можливо / потрібно, я б хотіла використати його проект у публічному просторі як можливість для роздумів (з ним) на теми детериторіалізації і втручання в конкретний простір, як притулок і втечу всередині і за межами міської структури. Це дослідження того, як близькість з природою і самотній досвід можуть дати мить плідного осмислення ідеї спільного середовища. Як наслідки детериторіалізації проти прив’язаності до місця можуть стати способом відчути зближення політики відмінностей, виявленої в межах певної абстракції місця. Цей процес може складатися з прогулянок як досліджень, досліджень як екскурсій, включаючи прогулянки на місцевості поблизу сіл/гір/лісу (оскільки Івано-Франківськ вважається місцевістю біля Карпат), а також сусідньої території біля заводу Промприлад.

ПРОЕКТ «ВИМІР»

Мисткиня : Тереза Яковина

(Україна-Німеччина)

Проект презентовано як перформативна прогулянка. Відомий вимір є дуже нестійкою формою сприйняття. Час та відстань, пов’язані в перформативну прогулянку вздовж вулиці Сахарова, починаючи від автобусної зупинки біля Обласного перинатального центру до заводу Промприлад, де будуть досліджувати виміри міського життя.