МАЙСТЕРНІ

 

КОЧОВІ МАТЕРІЇ

ТЕКСТИЛЬНА МАЙСТЕРНЯ

Кураторки : Асель Єcжанова, Зоряна Мартинюк

Протягом п’яти днів воркшопу ми експериментували з матеріалами починаючи з текстилю, закінчуючи пластиком і фольгою. Ми вивчали як матеріали, різні за структурою, текстурою і щільністю, можуть взаємодіяти один з одним, взаємодоповнюватись та змінювати свої властивості. Разом з Зоряною і прекрасними, відкритими, яскравими і легкими у спілкуванні учасниками воркшопу ми створили величезні штори для цеху «Парасолька». Пластикова сітка стала чимось на кшталт полотна, на якому з’явились малюнки — штрихи, орнаменти, сюжети — створених смугами з тканини і не тільки. Кожне з шести полотен має свою концепцію: використання тільки холодних або тільки теплих відтінків, робота виключно з прозорими смугами, переплетіння традиційних гуцульських мотивів з срібними космічними стрічками.

 

Самі того не підозрюючи, ми і справді вигадали історію вільного кочування стрічок сіткою, наче системою координат. Ми спробували надати нове життя матеріалам у просторі, який теж раніше використовувався для інших цілей, тому вся використана тканина взята виключно з секонд-генду. Разом з учасниками воркшопу ми вплітали в наші роботи ніжність, дружбу, солідарність і повагу до історії заводу. Нехай кочують ідеї, матерії і люди, обмінюючись досвідом, створюючи нові історії, зв’язки, традиції.

СУ/СПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ

МЕБЛІ ОЗЕРА

Куратори : Дмитро Ісаєв, Тарас Пастущук

В рамках фестивалю Сеанс Міського Сканування, протягом двох тижнів проходив навчальний воркшоп «Дизайн Су/спільного продукту». Учасниками воркшопу було розроблено інфраструктурні об'єкти  для виставлення навколо «Озера з Лебедем». Всі об'єкти виконано з бетону, вони стійки до несприятливих погодних умов, вандалостійкі, будуть служити довго. 

Всі об'єкти є експериментальними та виставляються тимчасово. Нашою командою розроблено систему збирання відгуків та зворотного зв’язку. Якщо стане зрозуміло, що деякі або ж всі об'єкти недоречні, вони будуть прибрані. Об'єкти з позитивним відгуком з боку громади, лишаться або ж збільшаться у кількості.

Для ознайомлення з результатами, запрошуємо всіх бажаючих прогулятися навколо озера, та ознайомитись з усіма  об'єктами.

• ГраДія

Авторка: Олена Бабко

Гра. Вона старша за саму людину, оскільки ігри існують і в житті тварин. Гра супроводжувала людину протягом довгого шляху еволюції. І була одним з чинників, які цей розвиток зумовлювали. Гра формує нові навички, способи мислення, покращує координацію і навіть вчить швидко приймати рішення, пристосовуватись до умов навколишнього середовища, які швидко змінюються і, звісно, формує стратегічне мислення та привчає до командної роботи. Хіба не це є важливими складовими життя сучасної людини?


Цей проект покликаний згуртувати людей навколо Гри. Його завдання — спонукати відвідувачів даного простору до взаємодії та комунікації. В коло Гри можуть бути залучені навіть зовсім незнайомі люди. 


Яскраві кольори Гри спонукають до активності. Це є запрошенням до дій. Лише наважтесь підійти — Ви вже не зможете зупинитись! Важливо, що для даної Гри відсутні правила та обмеження. Кожен охочий пограти — вільний у своїх прагненнях та фантазіях. Маленький потяг, замок чи місточок, башта чи хатинка хоббіта, захисні мури чи дружні будиночки-грибочки… Просто почувайтесь вільно і створюйте свої світи!

• Мангал «БИЧОК» 

Автори: Андрій Майгутяк, Андрій Заник, Юля Слюсар, Роман Петрів

Особливості:

  • Тут зручно і комфортно можна приготувати їжу на вогні. 

  • Можна готувати шашлик (барбекю) не одній а оночасно двом сім’ям або одразу на велику компанію.

  • Завдяки цьому місцю можна розширити коло спілкування.

  • Розпалювати вогонь під деревами не бажано, цей мангал  буде встановлений на відкритій місцевості.

  • Мангал вандалостійкий тому прослужить довше.

Це далеко не все, що можна скласти з перекотикутників:

Що вирізняє людину серед інших істот — це здатність зробити собі стілець. Що робить людину цивілізованою — здатність зробити стілець зі спинкою.
Дана розробка покликана вирішити проблему відсутності спинки у стихійних конcтрукціях, пристосованих для сидіння на природі, та відкриває безліч інших функцій: лежання, застілля і навіть може слугувати мангалом.
Перекотикутник являє собою модуль особливої форми, який можна котити, тягнути і складати як завгодно, наскільки вистачить сили та уяви. 

• ПЕРЕКОТИКУТНИК

Автори проекту: Станіслав Круль,

Борис Яськевич

• ЗВУКОВИЙ МІСТОК

Автори: Міша Веклин, Мар’яна Баран

Одним з цінних місць цього озерця є пірс. Зосередившись на цій локації ми поставили перед собою завдання додати комунікації в просторі для об’єднання двох берегів.
Конструкція гучномовця слугує умовним «містком» для спілкування. «Звуковий місток» дозволяє об’єднати два протилежні береги озерця та створити свою атмосферу для великої компанії.


При бажанні конструкцію можна використовувати для особистого задоволення музикою. Форма має отвір для вкладання телефону, що дозволяє підсилювати звук з мобільного пристрою.

• ЛАВКА НЕ ЛАВКА

Автори: Богдан Середяк, Соня Брем

Цей проект про сенсорні відчуття природи біля озера.
Ми запрошуємо відвідувача в особливі місця навколо озера, де він має змогу відчути природу.
В одному з таких місць — на схилі у затінку, відкривається краєвид на озеро з нависаючим гіллям, де можна милуватись заходом сонця влітку. 
Органічні лінії сидіння сформовані формами тіла, наче запрошують сісти. Вони плавні та зручні для того, щоб увага людини була зосередженна на спостереженні за природою та власних думках.
Відвідувач має можливість переосмислити себе у просторі та побачити нову для себе красу — дику та незайману.

• ПРОВУЛОК вул. АК. САХАРОВА: Степ тренажер

Відгороджуючи під’їзд від машин жителі встановили поруч із ними чотири прямокутних камені. Любителі ранкових вправ могли б використовувати їх для занять зі степ-аеробіки. Приклади вправ ми розмістили на дошці оголошень.

СКОРИ ПРОМУ / SCORES OF PROM

ПЕPФОРМАТИВНА МАЙСТЕРНЯ

Куратори : Даша Цапенко, Назар Гресько

Ключові позиції воркшопу:
• Ознайомитись з концептом “скору”. Спробувати “скор” як фільтр для сприйняття, вивчення та дослідження оточуюого середовища, а також як метод для створення нового.

• Ознайомитись з поняттям скору через приклади з мистецтва, архітектури, хореографії та суміжних дисциплін - медицини, криміналістики, тощо.
• Навчитись використовувати скор як інструмент дослідження та нотації навколишнього середовища.
• Осягнути предмет, споруду, місто у вигляді скору та відчути себе активатором цього скору.
• Використати будівлю промприладу та її елементи / оточення для створення власних скорів з метою розкриття потенційніх можливостей споруди промприладу, а також її взаємно-просторового співвідношення з тілом людини.
• Навчитись / відчути як досліджувати навколишній внутрішній та зовнішній простір через тіло і фіксувати це у вигляді cхеми-скору.

• ПРОСТОРОВІ ВПРАВИ

День 1. Сад:

Набір колективних динамічних вправ заснованих на принципах Планетарного Танцю Анни Халпрін, синхродинамічних вправ Хасая Алієва та ордерів, котрі можна знайти в саду: симетрії, вісі, тощо.

• День 2. Сходи:

Набір колективних динамічних вправ метою яких є виявлення просторових відношень між тілом, що рухається, та архітектурною конфігурацією сходів (висота, довжина, ширина, а також симетрії та вісі, тощо).

• День 3. Коридор,актова зала:

Набір колективних та парних динамічних вправ для дослідження трансформації та ієрархії простору коридору, а також ритму та наповнення актового залу.

НЕО:ЦІННІСТЬ

ПЕРЕРОБКА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Куратори : Susanne Dethlefsen,

Carola Stabauer

В рамках цієї майстерні учасники шукали інноваційні підходи та концепції, та  застосовували конкретний потенціал повторного використання будівельних матеріалів в даному, реальному контексті. У спільному експерименті збирали, проектували та повторно використовували компоненти будівлі заводу "Промприлад" для нової відкритої міської майстерні "MANUFUTURING".

• КОМАНДА 1: 

Маргарита Хохун, Ірина Демянюк, Роситислав Сороковий, Марта Буряк

Архітектори зі Львова і Києва експериментували з матеріалами та конструкціями, знайденими на заводі. В результаті команда презентувала декілька проектів: стелаж з плафонів для ламп, який трансформується під різні висоти і для різного використання; пластини з пресованої металевої стружки; балансир та столик зі скляних кругів та обрізків металу, який трансформується.

• КОМАНДА 2:

Михайло Обрізків, Анна Пашинська, Андрій Майгутяк, Анастасія Лісна

Архітектори знайшли нове застосування елементів зі старих ламп заводу. В результаті сконструювали перегородку-жалюзі: трикутної форми по контуру, з металевими тросами і регулюючими пластинами. Конструкцію можна використовувати для зонування простору, а також як декоративну стінку-жалюзі. Також команда презентувала лампу з металевої труби, знайденої на заводі.

• КОМАНДА 3:

Світлана Пятківська, Юлія Слюсар, Павло Брусов, Роман Петрів

Команда студентів-дизайнерів сконструювала торшер з елементів старого заводського обладнання та матеріалів. Також дизайнери знайшли застосування скляним блокам, які скріпили між собою і вмонтували підсвітку.
Конструкція може виконувати функцію перегородки для приміщення і додаткового освітлення одночасно.

• КОМАНДА 4:

Миронюк Наталя, Андрій Заник, Олександр Хабайлюк, Мар'яна Баран, Тарас Пастущук 

Команда експериментувала з модульними елементами. Учасники поставили перед собою завдання дослідити характер і властивості матеріалу і знайти нове застосування плоских листів фанери. Результатом спільної роботи стала багатофункціональна конструкція, яка за допомогою різних кріплень може слугувати шторою-перегородкою, ковриком для сидіння/лежання на природі або ж імпровізованим смітником чи столиком.

ПРОСТІР НА СЛУХ:

ЗВУКОВИЙ ЛАНДШАФТ МІСТА ЯК

СКЛАДОВА УРБАНІСТИЧНОГО ДОСВІДУ

Кураторка : Анна Хвиль

Триденний воркшоп є спробою переуявити акустичне середовище заводу “Промприлад” і його околиць музичною мовою. Група з семи учасників і однієї кураторки досліджувала простір, фокусуючись на інформації отриманій через слух. Приділивши час розвитку навички слухати і рефлексії щодо інтерпретації нашою свідомістю звуків, ми перейшли до польових аудіозаписів. Результатом воркшопу стали три композиції, написані учасниками на основі зібраних матеріалів.

• "ДИХАННЯ ПРОМУ"

Авторки: Діана Чефранова, Марія Коробко

Композиція є дорогою крізь завод. Може здаватись, що звуки виробництва є однотипними і репетативними. Але дорогою від одного цеху до іншого, можна відчути різноманіття ритмів і тем, які складаються в довгу історію із багатьма персонажами. Нашою метою було розкрити їх та взаємодію цехів і процесів.

• "БУЛЬКNOIZE"

Автори: Андрій Микитюк, Богдан Бойко, Ярослав Давидюк

Основою цієї композиції є контраст природнього та індустріального, кожному з яких властива ритмічність.

• "НІХТО НЕ ЗАГУБИВСЯ"

Автори: Дзвінка Пінчук, Назарій Заноз

Цей запис виник зі звуків, доторків і відчуттів. Дбайливо зібрані і видобуті з труб, кахлів, поршнів, круків, листя і дітей, вони уособлюють те, як чується Франківськ тут і зараз. Дослухаючись, усвідомлюєш, що аби почути інших, насамперед необхідно чути себе. Аби не згубитись серед усього цього акустичного плетива міста. Не дарма наш провідник Промприладом, суворий охоронець (скажімо) Василь, виманивши ораву допитливих звукоаматорів з темних лунких коридорів полегшено і трохи насмішкувато спитав: "Ну що, ніхто не загубився?"

ЛІТНЯ ШКОЛА УНІВЕРСАЛЬНОГО ДИЗАЙНУ

Куратор(к)и : Олена Іванова, Марина Лебедь, Євгеній Свєт

Філософія універсального дизайну, або «дизайн для всіх», - це ідея створити середовище, предмети та послуги, які були б зручними для широкого кола людей без подальшої адаптації. Універсальний дизайн - це дизайн усіх речей, який звертає увагу на людину та потреби кожного.

Під час цієї майстерні учасники досліджували «Відкритий цех» - простір, створений під час фестивалю, завод «Промприлад» та автобусні зупинки поблизу. Після чого вони створили пропозицію щодо поліпшення доступності.

 
 
 
 
 
 

НАСТУПНА ЗУПИНКА

ДИТЯЧА АРХІТЕКТУРНА МАЙСТЕРНЯ

Куратори: Богдан Волинський,

Володимир Пономаренко

Воркшоп «Наступна Зупинка» — це пошук нового погляду на проектування і роль архітектора в рамках роботи з районом навколо заводу Промприлад.Реновація. Сьогоднішній виклик професії — робота з процесами, а не просторами. Ми вирішили випробувати його з учасниками віком 8-12 років. Іншим основним принципом нашого методу стали любов і прийняття середовища району. Замість прагнути до фізичних змін, ми вирішили зосередитись на змінах чи доповненні сценаріїв, для яких створені просторові передумови.


Участь дітей у воркшопі мала в першу чергу освітню мету. Також залучення дітей, які проживають в досліджуваному районі дозволила робити більш зважені припущення, та допоможе поширювати результати роботи серед інших жителів.